Психологічна служба
Поради для батьків
Як допомогти дитині пережити розлуку з татом?
1. «Я сумую за татом», «Коли він повернеться?». Зараз діти можуть вперше відчувати сум за кимось і не розуміти, що саме з ними відбувається. Тому, нам важливо «легалізувати» їх емоцію, дати дитині право на неї. Що відповідаємо? «Схоже, ти справді сумуєш за татом. Це нормально. Дорослі теж сумують одне за одним. Якщо ми за кимось сумуємо, це означає, що ця людина для нас дуже важлива. А давай йому зателефонуємо/Зробимо поробку».
2. Найперше, що робимо: по можливості телефонний або відео зв'язок з дитиною тет-а-тет. Можемо щовечора? Чудово. Один раз на тиждень? Теж. Тут головне якість, а не кількість. Тато може читати казки, тексти яких ви завчасно надсилаєте йому на телефон. Або надсилати вам з дитиною відео, як він п'є чай чи йде по вулиці. Це дозволяє дитині фокусуватися на тому, що тато робить зараз, а не на тому, що він зараз не поряд.
2. Якщо зв'язок недоступний, пропонуємо дитині зробити поробку для тата. Це може бути його улюблена страва або те, що ви будете робити, коли тато повернеться. Лоскотатися? Їсти морозиво? Показувати, як далеко навчилися стрибати? Ми можемо це малювати або ліпити.
3. Разом розглядаємо фотографії, на яких зображена дитина з татом або ваша сім'я. Згадуємо приємне та смішне. «А пам'ятаєш, як наш тато смішно чхає?»
4. Даємо дитині якусь татову річ, якщо є така можливість. Пропонуємо доглядати за нею, поки тато не повернеться. Дитина відчуває себе особливо значущою і більш спокійною, коли їй довіряють доросле завдання.
5. Діти можуть вважати, що саме вони винні в тому, що тато зараз далеко. Запевняємо дитину, що вона чудова і що це не її провина, що тато зараз не поряд.
Не всі дошкільники сумують за татом. Діти до 7 років лише формують часові уявлення. «Сьогодні - це вже завтра чи ще вчора?» До того ж, причинно-наслідкові зв'язки у дітей починають активно формуватися теж після 7-8 років. Оцінити тривалість розлуки їм може бути ще складно. Тому, це нормально, якщо дитина не переймається відсутністю тата.
Діти від 3 до 6 років проходять едіпальну стадію, коли хлопчики більше тягнуться до мами, а дівчата - до тата. А оскільки сьогодні діти залишаються з мамами, то і переживати розлуку з татом хлопцям може бути легше.
Мова дошкільнят - це гра. І наші діти свій сум за татом можуть виражати саме через рольові ігри.
За матеріалами дитячого психолога Лади Ендресен
Консультація для батьків
Чому дошкільник грає у війну?
Що означає дитяча гра у війну. І на що батькам варто звернути увагу.
1. Мова дошкільника - гра. Це пов'язане із етапами формування дитячого мозку, коли рівень володіння мовою, емпатія та аналітичні здібності лише формуються. Якщо ми, дорослі, можемо висловити наші тривоги близьким і вилаятись нецензурщиною на орків, дошкільнику ці методи ще недоступні. Скоріше він виразить свої емоції через гру в танки або малюнки померлого путіна.
2. Завдяки грі дитина обробляє і виражає емоційне напруження, яке накопичується всередині. Злість, страх, сум, почуття помсти проживаються і відтворюються у грі. Вона стабілізує дитячу нервову систему. Однією з перших це відкрила Анна Фрейд (донька Зигмунда Фрейда) серед дітей, яким довелося пережити бомбардування Лондона під час Другої світової війни. Вона помітила, що діти, у яких була можливість виразити свої тривоги у грі, мали менше страхів, а стрес від побаченого не переростав у психічну травму. Аналогічні спостереження проводилися і під час війни у Сирії.
3. Дитина живе у світі, де правила запроваджують дорослі. А гра - це той безпечний простір, де правила запроваджує дитина. Це процес, який вона контролює і на який може впливати. Це про відчуття влади. Гра у війну дозволяє дошкільнику приміряти на себе роль переможця. Там він може безпечно реалізувати своє бажання підірвати, зупинити і ліквідувати тих, через кого він зараз далеко від своїх іграшок або вимушений перебувати у сховищі.
4. Якщо ми зупиняємо дитячу гру у війну, дитина може інтерпретувати це наступним чином: "Моя гра погана. Те, що малює моя уява, ганебно". Але ж при цьому потреба у вивільненні агресії залишається незадоволеною. Тому в майбутньому дитина може приховувати від нас свої прояви вільної гри або виражати емоційне напруження через справжню агресію: бійки, лайку тощо.
5. Так само, як і з використанням ножиць, нам важливо встановлювати правила, чіткі і нечисленні. Наприклад, душитися, штовхатися або цілитися одне в одного/в дорослих не можна. Або, якщо ми бачимо, що не всі учасники гри отримують задоволення від неї, ми можемо цікавитися: "Чи всім зараз подобається ця гра?"
6. Дитина грає у війну не заради того, аби нанести шкоду іншим, а заради того, аби відчути себе героєм. Але є червоні прапорці, на які варто звернути увагу батькам і звернутися до спеціаліста. Якщо у грі дошкільник постійно навмисне намагається нанести фізичної шкоди іншим і отримує від цього задоволення. Або раз за разом повторює гру без сюжету, яка скоріше нагадує послідовність дій (ходіння по колу з нерозбірливим наспівуванням, кручення колесика від машинки тощо).
За матеріалами дитячого психолога Лади Ендресен
"Чому дитина обманює?"
"Як говорять дитині "Ні" і що з того виходить"
«Допоможіть, моя дитина б'ється»
6 батьківських звичок, які порушують емоційний контакт з дитиною
Як виховати більш впевнену в собі дитину
Інколи для того, щоб відважитись на кардинальні зміни, ухвалити складне рішення, нам не вистачає впевненості. А все тому, що ще з дитинства ми боїмось невдач та можливості когось розчарувати. Тому, якщо ви хочете, щоб ваші діти не стикались з подібним, ознайомтесь із порадами від психолога Карла Пікарта, як виховати впевнену в собі дитину.
Впевненість в собі - це один із найкращих подарунків, який батьки можуть зробити своїй дитині.
Карл Пікарт, психолог та автор 15 книг для батьків, вважає, що дитина, яка не відчуває довіри з боку батьків, неохоче пробуватиме щось нове, адже боятиметься невдач та можливості розчарувати інших. А як результат, це може негативно вплинути на її подальше життя. Тому робота батьків полягає в заохочуванні дитини та підтримці, оскільки їй доводиться вирішувати складні завдання.
Отож, якщо ви хочете виховати більш впевнену в собі дитину, ознайомтесь із 12 порадами від Карла Пікарта.
- Цінуйте зусилля дитини, незважаючи на те, досягла вона успіху чи ні
Коли ви дорослішаєте, то важливим є сам процес, а не пункт призначення. Тому, як радить Карл Пікарт, заб'є ваша дитина гол у ворота противника, чи викотиться він поза межі поля, - аплодуйте їй, виражаючи своє захоплення.
Діти ніколи не повинні ніяковіти через спробу щось зробити.
- Заохочуйте дитину до практикування чогось нового
Заохочуйте дитину займатись тим, що її цікавить, але намагайтесь не тиснути на неї.
За словами геніальної піаністки Harmony Shu, вона почала займатись, коли їй було 3 роки. Однак постійні заняття давали впевненість в тому, що з часом в неї все виходитиме набагато краще.
- Дозвольте дитині самостійно розв'язувати проблеми
Якщо ви самі виконуєте всю важку роботу за свою дитину, в неї ніколи не розвинуться здібності та не з'явиться впевненість, що вона може розв'язувати проблеми самостійно.
Надмірна батьківська допомога може перешкоджати розвитку впевненості в собі, адже бере початок від з'ясування всього самостійно.
- Дозвольте дитині чинити так, як дозволяє її вік
Не сподівайтесь, що ваша дитина буде робити все так, як годиться дорослому.
Думка про те, що добре - це лише так, як роблять батьки, може перешкоджати намаганням щось зробити по-своєму. Прагнення відповідати очікуванням, які не відповідають віку дитини, можуть знизити впевненість в собі.
- Заохочуйте цікавість
Інколи ви можете втомлюватись, відповідаючи на нескінченні запитання дитини, але її прагнення все знати потрібно лише збільшувати.
Пол Харіс з Гарвардського університету зазначив, що ставити запитання - це корисна вправа для розвитку дитини, тому що означає, що вона розуміє про існування речей, про які вона нічого не знає.
Коли діти починають ходити до школи, ті, батьки яких заохочували до пізнання нового, краще за інших однокласників сприймають інформацію. Іншими словами, вони знають, як вчитись краще та швидше.
- Не створюйте дитині легких шляхів та не робіть винятків
За словами психолога Пікарта, такі вчинки зі сторони батьків ніколи не сприятимуть розвитку впевненості в собі.
- Не критикуйте дитину
Ніщо не завдаватиме більшої шкоди самооцінці дитини, аніж критика. Батьки не повинні казати дітям, що ті зробили щось погано, однак мають підтримувати та вносити певні пропозиції.
Якщо ваша дитина боїться зазнати невдачі, тому що знає, що ви будете злитись чи розчаруєтесь в ній, вона ніколи не пробуватиме чогось досягнути.
Найчастіше батьківська критика знижує самооцінку та розуміння власної важливості.
- Сприймайте помилки як шанс навчитись чогось
"Якщо ви вчитесь на помилках, то зміцнюєте впевненість в собі", - стверджує психолог.
Але це може статись лише тоді, коли батьки сприймають помилки, як можливість удосконалюватись.
Не старайтесь постійно захищати свою дитину від провалів. Дозвольте їй помилитись, щоб допомогти зрозуміти, як наступного разу по-іншому можна вирішити те чи інше питання.
- Будьте готові до нових викликів та випробувань в житті дитини
Щоб дитина була впевнена в собі, батькам слід показувати, що, незалежно від того, яким страшним та важким може здаватись випробування, вона все подолає.
- Вчіть дитину того, що самі знаєте
Батьки завжди герої для своїх дітей, принаймні, поки останні ще не виросли. Тому використовуйте цю силу, щоб навчити дитину того, що ви знаєте самі - як думати, діяти та говорити. Подавайте хороший приклад і будьте зразком для наслідування.
Якщо дитина бачить, як її батьки досягають успіху, то й сама буде більш впевнена в собі і в тому, що вона теж може багато чого досягнути.
- Підтримуйте дитину, коли в її житті стається неприємність
Життя несправедливе, і рано чи пізно, але кожна дитина дізнається про це і відчує на власному досвіді. Тому коли діти стикаються з неприємностями, батьки повинні підтримувати та нагадувати, що на шлях до успіху можуть бути і невдачі.
- Будьте авторитетом, однак не надто суворим
Коли батьки дуже вимогливі або занадто суворі, впевненість в собі значно знижується. Розуміння того, що за вчинене можна бути покараним, віддаляє дитину від дій та намагань самоутвердитись.
Джерело: https://mizky.com/article/146/to-raise-a-confident-child